Навчально - методична робота

Тема методичної роботи:

     Особистісно – орієнтоване навчання, його значення в підвищенні якості інтелектуально – пізнавальних та творчих здібностей учнів

1. Вступ

  Українська держава, нове суспільство, яке  будується  відкритим, громадянським, потребує як нового  вчителя, так і нового учня. Уже майже всі учбові заклади  нашої країни пройшли  складний шлях реформування навчально-виховного процесу. Навчальні  заклади отримали право вибору варіантів навчання і конструювання нових. У формуванні інтелектуального потенціалу України дедалі помітніше  місце займають навчальні заклади нового типу - гімназії, ліцеї, коледжі, авторські та приватні школи, які стали експериментальними майданчиками апробації  нового змісту освіти, нових педагогічних технологій.

Провідний напрямок  їхньої діяльності - пошук, навчання та виховання здібних, обдарованих дітей, здатних самостійно діяти і приймати рішення у нестандартних ситуаціях. Усе це потребує глибокого наукового осмислення змісту діяльності навчальних закладів, специфіки навчально-виховного процесу в ім'я формування творчої, всебічно розвиненої особистості.

Важливим аспектом, що визначає характер змін у системі освіти, є науково-технічний прогрес та його вплив на соціальні та суспільні відносини.

Мета моєї роботи – навчити учнів знаходити  інформацію і вміння її аналізувати, навчити учнів використовувати при цьому набуті знання з  різних предметів, розвивати вміння робити це швидко й ефективно – формує навички, які знадобляться їм у житті, незалежно від обраної професії. Ці уроки створюються у співпраці викладача та учнів. Такі уроки створюють сприятливі умови для формування в учнів здатності сприймати навчальний матеріал та явища різнобічно, систематично, емоційно.

ü  Створення оптимальних умов для розвитку творчих здібностей дитини на уроках словесності;

ü  Створення атмосфери співробітництва, взаємодії вчителя та учня;

ü  Розвиток соціальної та громадянської компетентності учнів.

Основні завдання:

1.  Розвити у дітей креативне мислення;

2.  Навчити по-іншому сприймати прочитаний або прослуханий текст;

3.  Повніше й точніше висловлювати свої думки;

4.  Проявляти свої індивідуальні можливості;

5.  Долати певні труднощі в навчальній діяльності;

6.  Будувати творчий процес майже самостійно.

Позитивність:

ü  Забезпечує умови для розвитку творчї особистості дитини;

ü  Сприяє виконанню завдань Національної доктрини розвитку освіти;

ü  Сприяє позитивній мотивації учнів до пізнавальної діяльності, потребі в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні;

ü  Дозволяє  гарантувати досягнення певного стандарту освіти;

ü  Забезпечує особистісно - орієнтовану модель навчання;

ü  Робить можливим оригінальний підхід до побудови структури сучасного уроку української мови та літератури.

  Проектування навчального процесу в особистісно - орієнтованій системі навчання не обмежується тільки спеціальним конструюванням навчального матеріалу, яке б забезпечувало учню свободу вибору в роботі з цим матеріалом. Важливо, як цей матеріал учитель використовує на уроці.

Функції та форми організації уроку

Урок був і залишається основним елементом навчального процесу, але в системі особистісно - орієнтованого навчання суттєво змінюється його функція, форма організації. У цьому випадку урок підпорядкований не повідомленню та перевірці рівня знань (хоча й такі уроки потрібні), а виявленню досвіду учнів за ставленням до змісту матеріалу, який викладає вчитель.

      Для цього вчитель, працюючи з класом у полілоговому режим, виділяє різні індивідуальні семантичні «коди» та, спираючись на них, відбирає ті, які найбільше відповідають науковому змісту знань, що підлягають засвоєнню.

   Відомо, що логічні суттєві ознаки, зафіксовані у понятті, не завжди особистісно значущі для учня. Часто учень і вчитель по-різному сприймають один і той самий зміст. Виникає необхідність погодження цих сприймань, перекладу того змісту, яким володіє учень, на науковий зміст, тобто відбувається своєрідне «окультурювання» суб'єктного досвіду учня. Саме таке завдання має вирішувати вчитель за допомогою усього класу на уроці.

Робота на уроці з суб'єктним досвідом учня вимагає від учителя спеціальної підготовки: не просто вміння викладати свій предмет, а вміння аналізувати зміст того, чим уже володіє учень із запропонованої теми.

У цих умовах змінюється режисура уроку. Учні не просто слухають розповіді вчителя, а постійно співпрацюють з ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, за допомогою вчителя ведуть відбір змісту, закріпленого науковим знанням. Учитель постійно звертається до аудиторії із запитанням типу:

що ви знаєте про це?

які ознаки властивості ви можете виділити (назвати, перелічити тощо)

де ці ознаки, властивості, на вашу думку, можна використати?

з якими з них ви вже зустрічалися? тощо.

      У перебігу бесіди немає правильних (неправильних) відповідей, є різні позиції, точки зору, виділивши які, вчитель потім починає обробляти їх з позиції свого предмета, дидактичної мети. Він повинен не примушувати, а переконувати учнів прийняти той зміст, який він пропонує з позиції наукового знання. Учні не просто засвоюють готові зразки, а й усвідомлюють, яким чином вони отримані, чому в їх основі лежить той чи інший зміст, якою мірою він відповідає не тільки науковому знанню, а й особистісно значущим цінностям (індивідуальній свідомості). Таку роботу можна проводити тільки на уроці, на якому жорстко задано контекст та зміст бесіди, але їх передачу організовано як «зустріч» різного розуміння цього змісту, носієм якого є не тільки вчитель, а й самі учні. Науковий зміст народжується як знання, яким володіє не тільки вчитель, а й учень. Відбувається своєрідний обмін знанням, колективний відбір його змісту. Учень у цьому процесі є учасником його породження.

Саме такий урок можна назвати особистісно - орієнтованим. Під час його проведення учитель не просто чуйний до дітей, а разом з ними здійснює рівноправну діяльність щодо пошуку та відбору наукового змісту знання, яке підлягає засвоєнню. За таких умов знання, які необхідно засвоїти, стають особистісно значущими.

Основні вимоги до уроку

Сформулюємо основні вимоги до особистісно орієнтованого уроку:

пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;

орієнтація та процес навчання;

орієнтація на особистісні досягнення учнів;

створення емоційно-актуального фону уроку;

чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку;

раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання;

використання активних методів навчання;

зв'язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем;

формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці;

заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.

Засоби досягнення мети

Метою особистісно - орієнтованого уроку є створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів.

Засобами досягнення вчителем цієї мети можуть бути:

використання різноманітних форм і методів навчальної діяльності, які дозволяють розкрити суб'єктний досвід учнів;

створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу;

стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без побоювань помилитися, отримати хибну відповідь тощо;

використання протягом уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє учневі обрати найбільш значущі для нього вид та форму змісту навчального матеріалу;

оцінка досягнень учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за кінцевим результатом;

заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них;

створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які б дозволяли кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, виборність у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня.

 Виділення загальних завдань та засобів організації особистісно зорієнтованого уроку має бути конкретизоване вчителем у залежності від призначення уроку, його тематичного змісту.

Для того щоб бути суб'єктом навчальної діяльності, учень має оволодіти її етапами: Орієнтація - Визначення мети - Проектування - Організація - Реалізація - Контроль - Оцінка.

ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ

ЗАГАЛЬНОПЕДАГОГІЧНІ

1.       Пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу.

2.       Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.

3.       Орієнтація на процес навчання.

4.       орієнтація на особистісні досягнення учнів.

5.       Тривимірне навчання.

6.       Створення емоційно-актуального фону уроку.

7.       Педагогічний такт і культура мови.

8.       Пізнавальна самостійність учнів.

9.       Чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку.

10.   Безперервний поступ.

ДИДАКТИЧНІ

1.       Раціональне використання кожної хвилини уроку. 

2.       Раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання. 

3.       Використання активних методів навчання. 

4.       Зв'язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем. 

5.       Формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці. 

6.       Індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навчального процесу. 

7.       Використання на рівні з предметами, що традиційно склалися, комплексних дисциплін. 

8.       Використання сценарних варіантів уроків, які забезпечуються різноманітними носіями інформації. 

9.       Заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом. 

10.   Організоване закінчення уроку.

ПСИХОЛОГІЧНІ

1.       Врахування психологічних особливостей кожного учня. 

2.       Нормальний психічний стан і стійкий настрій вчителя і учнів. 

3.       Розумна вимогливість і доброзичливість учителя до учнів. 

4.       Педагогічна етика і психологічний такт. 

Засоби, які допомагають втілити ідею особистісно-орієнтованого навчання

Використання різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності, що сприяє розкриттю суб’єктного досвіду учнів.Створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу.Стимулювання учнів до висловлювання, використання різних способів виконання завдань, без будь-якого остраху помилитися чи дати неправильну відповідь.Використання під час уроку дидактичного матеріалу, який дає змогу учневі вибирати найбільш значущі для нього вид та форму навчального змісту.Оцінювання діяльності учня не тільки за кінцевим результатом, а й за процесом його досягнення.Заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи (вирішення завдання), аналізувати способи роботи інших учнів під час уроку, вибирати й засвоювати більш раціональні.Створення педагогічних ситуацій спілкування на уроці, що дають змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення умов для природного самовиявлення учня.  Важливе місце в особистісно - орієнтованому навчанні посідають інтерактивні технології. Термін «інтерактивний» (з англ. Inter – взаємний, aсt – діяти), означає здатний до взаємних дій, діалогу.Інтерактивне навчання, за визначенням О.Пометун – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності учнів, яка має на меті створення комфортних умов навчання, за яких кожний учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують із приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють.Використання інтерактивних технологій :- кооперативного навчання (робота в парах, в малих групах)- колективно-групового навчання («Мікрофон», «Мозковий штурм», «Дерево рішень» )- ситуативне моделювання «Рольова гра», «Інсценізація», «Незакінчене речення» «Навчаючись учусь», - дискусійні питання «Метод ПРЕС», «Займи позицію», «Незакінчене речення»Використання ігрових технологій на уроках української мови і літератури сприяють глибшому засвоєнню знань, індивідуалізації навчанняЛінгвістичні ігри:кросворд, вікторина, аукціон, мовний конкурс, лінгвістична загадка, лінгвістична задача, «Ти - редактор», «Спіймай помилку», «Вірю – не вірю», «Мовна дуель», «Хто швидше», «Ти - учитель», «Лінгвоестафета»

- мультимедійні презентації,

- створення електронних збірочок,

- перегляди фільмів,

- літературний портрет,

- віртуальні екскурсії

Урок в умовах особистісно - орієнтованого навчання я традиційно починаю з’ясуванням емоційної готовності учнів до уроку ,позитивної установки на роботу , а це сприятиме зацікавленості в результаті , впевненість в собі і учнях , передбачення успіху.

Для цього використовую такі прийоми :

° графічне або кольорове зображення настрою ;

° обмін компліментами ;

° побажання удачі, успіхів;

° висловити настрій рядками з поетичного твору 

° розповідь про настрій рядком з пісні ;

° з’ясуємо за допомогою 2-3- прикметників ( 2-3 дієслів);

Цьому сприяє вдало дібраний девіз уроку . Ось декілька з них , які можуть бути універсальними:

Щастя - це віра в добро і любов ,

Щастя - це музика вільних дібров , 

Щастя - це діти і рідний дім ,

Щастя - це світ подарований

Ми всі - одна сім’я ,

Ми всі - це безліч «Я»!

Гра « Створюємо настрій» .

- Відчуємо себе часточками колективу , краю ,держави , Всесвіту і скажімо собі :

- Я прийшов до школи ( для чого?) ... ( вчитися)

- Треба бути ( яким?) ... ( спокійним ) .

- Зі мною ( хто?) … ( мої друзі ).

- Вони мене … ( люблять).

- мені … ( приємно)

- у класі … ( сонце)

Я готовий … (добре працювати) 

     Іноді цього можна досягти таким прийомом : « Добре слово душу зігріває. Зігрійте душу один одному , записавши його в зошиті сусіда по парті» 

  На цьому ж етапі здійснюється мотивація . ЇЇ можна досягти шляхом устан овки на розуміння , запам’ятовування , застосування знань, створюючи інтригу, ігрову ситуацію , висуваючи проблемні питання , формуючи асоціативний ряд або позитивна настанова на працю 

     У науковій літературі творчість найчастіше трактується як "діяльність людини, спрямована на творення ду­ховних і матеріальних цінностей. Діяльність, пройнята елементами нового, вдосконалення, збагачення, розвит­ку" [2; 234].

Дидактами чітко визначено творчий компонент змісту освіти в навчально-виховному процесі. На думку І.Я. Лернера, розумова діяльність учнів має творчий характер, коли відбувається:

- самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситуацію;

- визначення нової проблеми у традиційній ситуації;

- бачення структури об’єкта, визначення його функцій;

- комбінування й перетворення раніше відомих способів діяльності у процесі розв’язування нової про­блеми;

- створення принципово нового методу, способу, підходу, пояснення [6].

    Проблема формування й розвитку творчої діяльності учня в методиці викладання української літератури останнім часом висвітлювалась науковцями Н.Й. Волошиною, Є.А. Пасічником,  Б.І. Степанишиним, Г.Л. Токмань та ін.     Методисти вважають, що реалізації даного питання сприятиме, у першу чергу, використан­ня активних методів і прийомів навчання, навчальних занять нових видів, позакласна робота. Вважаємо, що означені способи організації навчально-пізнавальної діяльності учнів варто доповнити такими, що мають спря­мування на розвиток асоціативного підґрунтя у процесі пізнання. Зрештою, цьому сприяє література як навча­льний предмет: "Кожен твір викликає у читачів (у даному разі в учнів) цілий ланцюг асоціацій, спогадів, думок, пов’язаних з їхнім життєвим досвідом, з тим, що вони бачать в житті... Художній твір, який вивчають у школі, можна порівнювати із сніговою кулею, що тягне за собою цілу лавину думок, проблем, дискусійних запитань" [5;75 -76].

За методом "локі" для запам’ятовування нових слів потрібно уявити місце, в яке розміщуємо кожний образ. Потім, щоб згадати перелік слів (фраз), необхідно подумки пройтися цими місцями й уявити образ, який вони містять. На дієвість такого методу вказував і К. Ушинський: "Учіть дитину п’яти словам, і вона довго буде му­читись над ними, а зв’яжіть двадцять таких слів із картинкою, і вона запам’ятає їх блискуче" [3].

    Оскільки творчість є складним явищем, що не зводиться лише до уяви, мислення чи почуттів, у її "розгор­танні" відбувається синтез усіх названих процесів, неважко зрозуміти, що наукова методика стоїть перед необ­хідністю розробки технологій, які б мали виразну спрямованість на розвиток асоціативно-образного мислення, творчості школярів.

     Асоціативність мислення, творчої уяви, фантазії дітей використовуються в розробках ігрових методик з ме­тою розвитку літературно-творчої діяльності та художньо-словесних здібностей учнів. Наприклад, така система завдань розроблена науковцями Івано-Франківського обласного інституту післядипломної освіти педпрацівників для розвитку практичної словесної творчості учнів [6]. У систему ігрових завдань включені такі: "Пошук асоціацій", "Створення асоціативних ланцюжків", "Пошук порівнянь", "Пошук варіантів закінчення твору-мініатюри", тощо. Основним цільовим призначенням цієї навчально-розвиваючої системи є формування чита­цьких і літературно-творчих здібностей учнів 5-11 класів та розвиток здатності дітей до творчості взагалі. Ди­дактичною метою цих завдань є творення нових словесних конструкцій (метафоризації), що досягається за ра­хунок розвитку асоціативного підґрунтя творчої уяви, покращення якісних показників асоціативного потоку - широти, глибини, швидкості, керованості, які є важливими для будь-якої сфери творчої діяльності; формування здатності бачити в одному предметі (явищі, образі) ознаки й функції інших предметів, уміння спонтанно й лег­ко породжувати фантастичні образи на ґрунті буденних подій. Наприклад, коли вивчаємо твори українських письменників, доречно, на мою думку, впроваджувати прийом «Асоціативний малюнок». У цьому випадку керуємося висловом: «Я запам’ятаю, бо я фантазував і малював». Учитель пропонує учням намалювати квітку-щастя, де кожна пелюстка буде відповіддю на питання: «Що мені потрібно для щасливого дитинства?» (Наприклад, батьківська ласка, рідний дім, друзі, солодощі, іграшки, медична допомога, комп’ютер, книги, театр, відпочинок, розваги, навчання).

 

Потім всі разом створюють спільну квітку-щастя героя «Зачарованої Десни» Сашка. Можливе й інші завдання: у творі «Зачарована Десна» автор з любов’ю описує членів родини - створіть і ви власне генеалогічне дерево або створіть малюнок-асоціацію до твору «Зачарована Десна» О.Довженка.

Асоціативний твір-замальовка за уривком із художнього твору

Мета: розвивати асоціативне підґрунтя мислення, уяви, формувати вміння й навички творчої діяльності.

Школярам пропонується до уваги обраний учителем уривок із твору, який має важливе значення у змісті твору: образ-символ, репліка, монолог-роздум чи слова-характеристика, що розкривають ідейне навантаження художнього твору, сутність характеру чи дій персонажа, вираження ідейно-естетичного ідеалу митця тощо. По­трібно за певний час створити твір-образ, що є асоціацією на почуте, чи висловити власні думки й почуття, які викликав уривок із твору. Досить часто у власних доробках школярі поєднують ці два види роботи: створюючи власний образ, вони доповнюють твір роздумами, судженнями про нього чи навпаки.

Яскравим зразком уривку з твору, що сприяє утворенню у старшокласників асоціативних образів, "карти­нок", "замальовок" чи роздумів є, для прикладу, опис собору в романі Олеся Гончара "Собор" чи образ Марії, яка працює на полі (за повістю У. Самчука "Марія"). Варто використати саме в цьому плані багато "замальовок" із повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" чи уривки з роману у новелах Ю. Яновського "Вершники". Такий вид роботи допоможе, на нашу думку, не лише розвинути самостійну творчу діяльність школярів, а й глибше проникнути в ідейний задум письменника, розкрити характер чи особливості певного персонажа, його світобачення, вагомість у творі, тобто, сприятиме повноцінній літературній освіті. Під час аналізу художнього твору, в якому наявні яскраві образи, можна створити власний образ особистості за уривком із твору. У оповіданні Євгена Гуцала «Олень Август» є уривок: «… він - Олень Август! Незважаючи ні на що! Хай той Альтов що хоче, те й каже. А йому однаково. Він сам гратиме. Сам із собою. Поставить таке кіно, що всі ахнуть від здивування. І він врятує золотошукачів».

Завдання для учнів: 

Якби у вас була можливість зняти власний фільм, то про що б було ваше кіно і яким героєм ви себе уявляєте?

Мета: розвивати й розширювати асоціативне підґрунтя творчої уяви, фантазії, формувати вміння й навички укладання власного бачення розгортання сюжету, розвитку образу тощо.

У процесі композиційного аналізу художнього твору учням пропонується на певному етапі зупинитись, "за­бути", як розвиваються події у творі далі, й "вималювати" власне продовження сюжету. Таку "зупинку", напри­клад, можна зробити, опрацьовуючи зміст роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні" перед зу­стріччю Чіпки Варениченка з панським сторожем, коли головний персонаж уперше вчинив великий гріх, вили­ваючи образу і ненависть до існуючого ладу у вбивство ні в чім невинної людини. Страшно й від того, що влас­ний вчинок не викликав ніякого осуду скоєного в душі Чіпки, навіть гірких роздумів. Тому, на нашу думку, перед згаданим уривком із твору слід запропонувати дітям скласти власне бачення подальших подій, не зміню­ючи часовий вимір твору. Вважаємо, що цей вид роботи не лише сприятиме реалізації творчої самостійної дія­льності учнів, а допоможе їм замислитись над проблемами, що сформували характер головного персонажа, ле­жать в основі його поведінки та дозволить їм замислитись, переглянути власні вчинки, вироблений стиль спіл­кування з оточуючими. Або ж ще таке завдання: уяви щасливу розв’язку твору «Федько-халамидник» В.Винниченка.

Мета: розвивати уяву, здатність спонтанно й легко вимальовувати нові художні образи, формувати вміння й навички творчої діяльності.

Під час аналізу художнього твору, в якому наявні яскраві чи символічні образи, можна запропонувати стар­шокласникам створити власний образ особистості, природи тощо. Скажімо, з цією метою можна використати уривок з автобіографічної повісті О. Довженка "Зачарована Десна" з описом річки дитинства письменника й поставити завдання написати власний образ ріки (в художньому стилі), що є близькою кожному з учнів, а зма­лювання О. Гончарем рідної М. Баглаю вулиці є поштовхом до учнівських творів "Вулиця мого дитинства (юності)" тощо. Аналізуючи поезію Д. Павличка "Коли ми йшли удвох з тобою", доцільно запропонувати одинадцятикласникам описати образ власного кохання (у поетичній чи прозовій формі) чи картинку особистої зу­стрічі з коханою людиною.

Часто, створюючи той чи інший образ, учні вдаються до асоціацій пам’яті, переосмислюючи почуте чи по­бачене раніше, створюючи на його основі новий образ. Поштовхом до цього є уважна, вдумлива робота учнів зі змістом твору, вдало дібраний та виразно продекламований уривок із прозового твору чи ліричний твір, що ви­кликає такі асоціативні спогади, думки, почуття. Це не є випадковістю, оскільки, як зазначив І.Я. Франко у тра­ктаті: "Із секретів поетичної творчості", художня література через багатство мови та смислових образів може викликати безмежно велику кількість і різнорідність зворушень, більшу, ніж твір будь-якого іншого виду мис­тецтва. 

Використання ІКТ

У сучасній психології існує твердження, що асоціативність властива майже всім видам пізнавальної діяль­ності – мисленню, пам’яті, уяві. Асоціації трактуються як зв’язок між окремими нервово-психічними актами – уявленнями, думками, почуттями, внаслідок якого одне уявлення, почуття, образ, особа й та ін. викликає в пам’яті інше [9;26]. Згідно з теорією рекомбінації у процесі пізнавального творчого мисленнєвого пошуку особистість по-новому моделює і комбінує старі образи, набуті з допомогою відчуттів, сприймань [9]. Ця ро­бота здійснюється шляхом спроб і помилок. Для мозку людини властива складна аналітико-синтезуюча діяль­ність, у процесі якої утворюються нові тимчасові нервові зв’язки на основі наявних, тобто відбувається пере­групування асоціацій. Учений К.К. Платонов вважає, що роль асоціацій у мисленні будь-якого виду (особливо наочно-образного, наочно-дійового) чи іншої пізнавальної пошукової діяльності є вагомою [8].

   Психологи також радять використовувати асоціації з метою розвитку пам’яті [3]. Важливу роль у за­пам’ятовуванні та відтворенні матеріалу, на їх думку, грає римування слів. У такому випадку слова, які за­пам’ятали раніше, римуються з іншими, новими, тобто використовуються як стрижневі.

Асоціативний твір "Продовження художнього твору"

Асоціативний твір-образ "Створення образу"

Література

1. Баліна К.Н. Художній твір крізь призму асоціацій // Актуальні проблеми науково-методичного забезпечення викладан­ня зарубіжної літератури в навчальних закладах України: Збірник матеріалів конференції / За ред. Ю.І. Ковбасенка. – К., 2001. – С. 9-14.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел.– К.: Ірпінь: Перун, 2001. – 1440 с. 

3. Дубравська Д.М. Основи психології: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2001.– 280 с.

4. Концепція загальної середньої освіти (12-ти річна школа) // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки Ук­раїни. – 2000. - №2. – С. 3-22.

5. Неділько В.Я. Методика викладання української літератури в середній школі. – К.: Вища школа, 1978. – 247 с.

6. Мірошник С. Творчі роботи на основі асоціацій // Дивослово. – 2006. - № 7. – С.59-64.

7. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з українською і російською мовами навчання. Українська література. 5-11 класи. – К.: Шкільний світ, 2001. – 156 с.

8. Платонов К.К. Занимательная психология. – С.-П.: Питер, 1997. – 284 с.

9. Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политизат, 1990. – 494 с.

10. Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі.– К.: РВу Проза, 1995. – 254 с. 

11. Юрченко З.В. Ігрові методики розвитку художньо-словесних здібностей учнів 5-11 класів / Практична психологія та соціальна робота. – 2000. - №2. – 

С. 9-13.