Творчі роботи в МАН

·          

Комунальний заклад освіти

«Середня загальноосвітня школа № 112»

Дніпровської міської ради

  

·         Літературний  вечір

·         «Мрії про головне»

·          

·         Вірші:  «Моя Україна», «Як завжди після обіду…»

·        

·          

·              Підготував:

·         Учень 9 – В класу

·         Тикман Антон

·                  Наставник:

·         вчитель української

·             мови  і літератури

·         Кузьміна Л.О.

·         Війна закрила мені очі,
Забрала моє життя,
Обікрала серед ночі
і каже, що це не вона...

Вона закрила мені вуха,
Змусивши повірити у те,
Що не несе вона з собой розруху,
Що ніхто і не помре.

Вона забрала в мене надію,
Що Україна знову стане як була,
Але я про це щє мрію,
Щоб країна піднялась із тла.

А якщо чесно, я мрію про одне.
Щоб щасливі були діти,
І жити любивши не тільки себе,
А з Україною в сердці навіки...

  

Ти знаєш, друже,

Слова її, як частка невмирущого,

Душа її, як діамант

І все, що так боліло, душу  рвало

Вона в вірші свої поклала.

Ти знаєш, друже,

Ріка життя, яка в віршах її тече.

Це дуже, важко пояснити.

Для мене це-як щось живе.

Це відчуття надії, віри і любові.

Ти чуєш друже?

Як ці слова до серця линуть

Через століття поколінь.

Ще поміняється весь світ

А  Леся Українка

Буде вічно  жити.

Комунальний заклад освіти.

«Середня загальноосвітня школа №112»

Дніпровської міської ради.

Літературний вечір

«Герої живуть у віках»

Вірші: «Боротьба за життя»,

 «Выпал снег».

Підготував:

·     Учень 9-В класу

·     Тикман Антон

·     Наставник:

·     Вчитель української мови і літератури

Кузьміна Л.О

«Боротьба за життя»

На війні не має правди і брехні,
Вирішує усе там зброя.
Вирішує хто ж переможе в боротьбі,
За свою чесність і за рідну волю.

На війні людей не має цілих,
Вона калічить зовні і в душі,
Лишає шрами на обличчі,
Та достає до глубини душі.

На війні слабких не має,
Є тільки сильні та змужнілі,
Та тільки Бог, усе це знає-
Хто переможе в боротьбі.

***********

«Выпал снег»  

Выпал снег, дорога блещет. 
В лесу чудно как нигде, 
Не слышно выстрелов из града, 
Наверное пришёл конец войне. 

Казалось, что не будет больше мира,
Что мы застрянем в вечной мерзлоте,
Что не будет на застольях больше пира,
В честь конца убийственной войне.

К счастью, войны и след простыл.
И память, поселилась в сердцах навсегда,
Спасибо скажем всем бойцам

Что не жалели жизни до конца.

Уже не раз, как выпал снег.
В лесу чудесно как нигде,
Не слышно выстрелов из града,
Теперь уж  точно! Пришёл конец войне!

Комунальний заклад освіти

«Середня загальноосвітня школа №112»

Дніпровської міської ради

            Літературно - музичний вечір

«Незабутня Квітка»

Вірші: "Живе в піснях її душа",

 "Вона бажала, щоб до України спів її дійшов"

   

Підготувала:

 Учениця 7- А  класу,

Ткаліч Єва

 Наставник:

 Вчитель української мови та літератури

Кузьміна Любов Олегівна

"Живе в піснях її душа"
Живе в піснях її душа
І проростає, наче квітка.
Живе в піснях вона сама;
Її слова, її усмішка.
Зросла вона в любові щирій
Оточувала музика її.
Була донькою України,
Хоч не жила на цій землі...
Голос її міг торкнутись душі,
І серце аж завмирає.
Голос її, наче ангела спів,
Вірою тебе огортає.
Живе в піснях її душа
І проростає, наче квітка.
Та Квітка була чарівна,
Ніжна, щира - Квітка Цісик.

"Вона бажала, щоб до України спів її дійшов"

Вона бажала, щоб до України спів її дійшов,
Такі красиві та ліричні пісні.
Серцем була на Батьківщині,
А ногами стояла на другій землі.
Батьки вклали в Квітку ніжність,
Оточена була вона добром.
В піснях відображалась її щирість,
Емоційність й крик душі.
Захоплює творчим шляхом і зараз,
Дивує голосом своїм.
Як янгол Квітка та співала,
Вселяла віру та любов.
Неначе крилами вкривала,
Надію людям дарувала.
Велика жінка - Квітка Цісик.
З душею українською американка.

    Комунальний заклад освіти

 «Середня загальноосвітня школа №112»

      Дніпровської міської ради

            Літературно - музичний вечір

«Незабутня Квітка»

Вірші: «П’янкі почуття», «П’янкі почуття»        

                                     Підготувала:

 Учениця 9-В класу

 Гросул Вікторія

 Наставник:

 Вчитель української мови та літератури

Кузьміна Любов Олегівна

                          П’янкі почуття        

 П'янкі почуття з приємною гірчинкою

Все вип'ю з чаші любові до ковтка,

Горить, не згораючи, сердечко лучинкою,

І життя дорога ясна і гладка.

І зірки-сніжинки все яскравіше сяють,

І дійсністю стають диво - мрії,

І думки в блаженстві щасливому витають,

Все лише тому, що зі мною поруч ти!

                 

 

          « Весна як мрія»

 Пливуть хмари по весняному небі,

Летять, як дракони, як птиці уві сні,

Побачиш, що хочеш, і де б я не була,

Весна, як мрія, як любов, уся в мені ...

Насниться сон, як життя, реальний,

І буде він цілком нормальний,

У ньому ми безстрашні і всесильні,

Завжди прекрасні і лабільні.

Комунальний заклад освіти

«Середня загальноосвітня школа №112»

Дніпровської міської ради

            Літературно - музичний вечір

«Незабутня Квітка»

Вірш «Під дощем вони зустрілись»

         

Підготував: 

                                                                                               Учень 9-В класу

Тикман Антон    

 Наставник:

Вчитель української мови

 та літератури

Кузьміна Любов Олегівна

Під дощем вони зустрілись

Під дощем вони зустрілись

Не знаючи друг друга,
Сердця у них в одне злились,
Бо кохання вдарила напруга.

Полюбили один одного,
Немов стали небо і земля,
З коханням серця повного,
Де не має слова "я".

Вони бачили надію,
І вірили у те, що будуть жити в згоді,
Але, зруйнувалась їхня мрія,
Й змінилось все відтоді.

Він пішов, втік від неї без жалю,
Втік, як вітер у поле,
Нема тепер того "кришталю",
Не причинить більш він тобі болю.

А тепер він стоїть і боїться, 
За крок до знайомих дверей. 
Йому страшно наблизитися, 
І побачити погляд знайомих очей. 

Але варто лише пригорнути, 
Міцно, як лише він вміє. 
Варто лише прошепотіти, 
Що про кращу і не мріє...